«В її душі жила багатюща палітра емоцій»



PLG_JOOMLAVOTEEXTENDED_USER_RATING

PLG_JOOMLAVOTEEXTENDED_ARTICLE_VOTE_SUCCESSІрині Василівні Бочкової згадує заслужений артист Росії, професор Московської консерваторії Олександр Борисович Тростянський.

«А я сьогодні вже годину позаймалася!»

− це ми прийшли в 9:50 ранку в Рахманіновський приймати іспит.

«Бігала вранці, але по квартирі, на вулиці такий ожеледь!»
«У вівторок у мене півдня «хімія», але ближче до вечора я буду слухати вдома. Я можу, якщо сидячи»,

− це вже зовсім недавно...

За нею було не наздогнати − по ескалатору вгору, по життю зі стрімкістю незбагненною, не властивої нормальній людині. Жадібність до нового: нової музики − вона завжди розучувала щось свіженьке, нових трактувань і виконань −

«...а ти чув ххх? Це ж гениаааально, приголомшливо!»

було одним з головних якостей Ірини Василівни.

Мені здається, здатність дивитися на світ широко відкритими очима, сприймати нове, готовність змінюватися − запорука збереження молодості. Вона була молода. Спонтанна, непередбачувана, оригінальна в повсякденних життєвих ситуаціях і на сцені. І неймовірно вольова. Це теж відчувалося і на сцені, і в житті. Ми неодноразово грали з нею дуетом − було відчуття, що тебе тягнуть на аркані.

«З тобою так зручно грати!» − говорила вона. «Угу», − відповідав я.

1991 р., лютий. Я тільки що приїхав до Москви. Так склалося, що я робив не на Московську, а в Новосибірську консерваторію, але в листопаді мого професора Матвія Борисовича Лібермана мало не силоміць відвезли в Ізраїль, репатріація. Я подзвонив Ірині Василівні. Бог знає, скільки зусиль вона доклала, щоб мені дозволили переклад на 1 курсі... Іспит за фахом виглядав так: 20-й клас, Тетяна Олексіївна Гайдамович − тодішній декан оркестрового факультету − і Ірина Василівна. Концертмейстера немає. Я махнув сам собі і зіграв експозицію 1 частини Концерту Чайковського. «По-моєму, жахливо», − сказала Гайдамович. Мене зарахували в клас ІВ.

1994 р. В одній кімнаті йде урок, а в другій стоять 2 відеомагнітофона і валяються стопки касет: Шерінг, її улюблена Жинетт Неві, «Весілля Фігаро» з Френі, Фішером-Діскау і Еванс:

«ось, послухай, як треба грати на скрипці!»

і тут же якісь непідтвердженого якості детективи, серії «Рожевої пантери». Всі викликає однаково живий відгук як у професора, так і у нас, студентів.

1998 р. Наближається XI Конкурс ім. Чайковського. Хвилюючись, я питаю, чи можна мені готуватися, схвалить вона моя участь?

«Ну, кому, як не тобі?!»

Стільки уроків я не отримав, здається, за всі роки навчання в консерваторії. І вона як завжди знаходила, що ще порадити, що поліпшити. Або просто знала слова, які мені потрібні в даний момент.

Оркестр La Primavera концертом-присвятою привітав з ювілеєм легендарну скрипальку Ірину Бочкову

2015 р. Досить великий конкурс в одному з міст нашої неосяжної. Тепер я вже в журі. Фінал. Грають дуже пристойні скрипалі один за одним. А потім виходить студентка ІВ і − Боже, як же це сильно може бути чутно − музикантський рівень педагога! Я чую не шаблон або там «манеру», а підхід до музичного тексту. Гостре відчуття гордості − «наша!..»

2017 р. Старший приходить зі спеціальності додому і відразу починає займатися. Я чую, що щось невловимо змінилося в його грі. Що і як вона це зробила − не розумію! «Як пройшов урок?» − «Тату, вона майже не лаялася!» ховається з посмішкою в куточках губ. Поважає!

Її ставлення до учнів стало притчею во язицех. Як хтось вірно зауважив нещодавно в соцмережах, від Ірини Василівни не можна було піти голодним. Вона живою чином піклувалася про побутові умови життя своїх вихованців, є на що поїхати на конкурс, роздавала свої змички і скрипки для участі в них і просто так, «йому/їй же треба». І не переставала навіть після того, як їй ці змички і скрипки часом не повертали, їхали з ними за кордон...

Вона дуже ретельно готувалася до концертів, завжди намагалася обігратися в якійсь музичній школі і виходила на сцену, точно знаючи, про що вона зараз буде грати. Саме це − неймовірна образність, барвистість робили її виступу незабутніми. В її душі жила багатюща палітра емоцій, картин, персонажів і навіть предметів, які оживали на сцені. Вона розповідала захоплюючі правдоподібністю і переконливістю історії і робила це обеззброююче щиро.

Пішла з життя Ірина Бочкова

Ми не багато розмовляли на розумні теми, але, пам'ятаю, я якось запитав − чому всі учні Янкелевича такі різні? У чому ж полягає його знаменита «школа». У відданості справі, чесності по відношенню до музики, сказала вона. Вже чого-чого, але ось цього Ви нас навчили міцно. Ми будемо пам'ятати, ми не підведемо, правда.


Біографія STARS

075d077c

Ярослав проти DJ Тієсто

Ярослав Сумишевський
Ярослав Сумишевський
2
голосів
VS
DJ Тієсто (Tiesto)
DJ Тієсто (Tiesto)
3
голосів