Повернення композитора Мосолова

PLG_JOOMLAVOTEEXTENDED_USER_RATING

PLG_JOOMLAVOTEEXTENDED_ARTICLE_VOTE_SUCCESS

В рамках святкування сторіччя російської революції 1917 року в Росії передбачено чимало різних заходів — наукові конференції, виставки, вихід нових книжок і т. д.

Але одна з них явно вибивається із загального контексту не тільки своєю незвичністю, але і, насамперед, історичним значенням.

Я маю на увазі концерт «Невідомий Мосолов», що відбувся 27 вересня 2017 року у Великому залі Московської консерваторії в рамках масштабного проекту «Відроджуємо спадщина російських композиторів», здійснюваного радіо «Орфей» і компанією «Юнипро».

Талант Олександра Мосолова (1900-1973) — одного з провідних авангардистів вітчизняної музики — давно визнаний на Заході, його твори часто можна почути у провідних концертних залах світу, Мосолова викладають в музичних школах та консерваторіях. Але це там, а не у нас. У нас до Мосолову тільки-тільки стали повертатися, у світлі чого значення концерту 27 вересня 2017 року важко переоцінити.

Ім'я Мосолова стоїть поруч з такими стовпами нашого і світового мистецтва як Василь Кандинський, Казимир Малевич, Костянтин Мельников.

«Ранні твори його і за рівнем і за талановитості, і по яскравості перевершують все, що робив в ті роки Прокоф'єв»,

— говорив Едісон Денисов. А сам Сергій Прокоф'єв в 1920-х років так визначав трійку найкращих радянських композиторів: Шостакович, Мосолов, Попов.

Музика Мосолова непроста, одні назви чого варті: «Завод. Музика машин», «Чотири газетних оголошення», «Тракторна колона прибуває в село». Але адже і епоха була складна, а Мосолов — не просто ілюстратор її доленосних подій, перевернули догори дном багатовіковий устрій життя, а безпосередній учасник.

Воював на Цивільній, був контужений, вчився в консерваторії. Луначарський закликав його:

«Ви революціонер в музиці, а ми — в житті. Нам треба працювати разом!».

І він погодився. Смілива людина, і в житті, і в мистецтві. Його зупиняли Мясковський, Асафьев, його цькували у газетах, він же уперто йшов уперед, доводячи свою правоту в музиці.

По пальцях можна перерахувати людей, які зважилися сперечатися зі Сталіним. Мосолов був серед них. У березні 1932 року Мосолов він пише вождю народів великий лист. В ньому — весь Мосолов. У листі немає і тіні лестощів, він не просить, а вимагає:

«Я терплю цькування з 1926 року. Зараз я більше чекати не хочу! Я повинен складати і виконуватися!»

Він ставить Сталіну ультиматум: або дайте працювати, або я їду з країни!

Сталін рідко отримував такі послання, скажімо прямо. Випадків таких небагато — в 1930 році вождю пише Михайло Булгаков, в 1931 році — Євген Замятін. Мосолов в цьому ряду займає рівноправне місце. Розмова йде на підвищених тонах. Мосолов:

«Я не хочу бути музичним лишенцем! Я пишу, бо хочу!»

На доказ своєї правоти Мосолов шле Сталіну папку з вирізками зарубіжних рецензій про нього і його музиці.

«Завод» виповнюється майже в усіх столицях Європи та Америки — Парижі, Лондоні, Нью-Йорку і т. д. У Відні прийшли на виконання його «Заводу» робочі числом 2000 осіб стоячи аплодували, вимагаючи повторення концерту:

«Закордон мене цінує, мене там виконують, хоча і називають більшовиком».

Останнє уточнення особливо цікаво. На диво, Сталін оцінив сміливість Мосолова, його починають друкувати після трьох років забуття: «Три пісні», нове видання «Заводу».

Саме з виконання «Заводу» і почалася музична частина концерту 27 вересня 2017 року у Великому залі консерваторії.

Чому музична — справа в тому, що цей мультимедійний проект, що зосередив у собі всі сучасні технічні нововведення. Спочатку був показ фільму про Мосолове, в якому майстерно був піднесений образ композитора як одного з творців тієї епохи, наступ якої в 1917 році ми сьогодні відзначаємо. Навіть у того, хто вперше почув ім'я Мосолова в цей вечір, не залишилося сумнівів про значення його музики для світової культури.

Виконувався «Завод» Симфонічним оркестром радіо «Орфей» під віртуозним управлінням його художнього керівника і головного диригента Сергія Кондрашова.

А на екрані — кадри хроніки 1920-1930-х років. І треба сказати, рідкісні кадри, дозволили намацати пульс тієї епохи, думаю, що дійшов до серця кожного глядача і слухача.

Все в цю мить злилося в єдиний ритм: музика Мосолова і пульсуючий чорно-білий екран, ніби ширяє над залом. Ефект, треба сказати, перевершив всі очікування. Люди в залі почали не просто сторонніми спостерігачами, а змогли безпосередньо поринути в атмосферу тих років.

Не менш блискуче оркестр подарував публіці і наступні номери концерту: твір 1930 року «Тракторна колона прибуває в село» (перше виконання в Росії!) і сюїту «Вихідний день у парку» 1952 року. Зал з вдячністю оцінив роботу музикантів оркестру і його диригента.

Апофеозом вечора стала світова прем'єра симфонічної поеми для оркестру, хору та солістів за участю Московського обласного Державного академічного хору імені Кожевнікова та Академічного хору російської пісні радіо «Орфей».

Це одне з найбільш складних та таємничих творів Мосолова на вірші Володимира Маяковського. Під стать йому — відеоряд, страшні кадри тієї атеїстичної вакханалії, що розгорнулася в Радянській Росії в 1920-1930-ті роки. Ми сьогодні навіть не уявляємо собі, що діялось тоді: масове спалення ікон, глум над святинями, а головне: позбавлення мільйонів людей їх багатовікової історії і культури.

Наприклад, в 1927 році в найстарішому Пристрасному монастирі в Москві організували Антирелігійний музей. Сюди були доставлені мощі Серафима Саровського, виставлені на загальний огляд поряд з останками мало кому відомого бандита.

Так безбожні влади намагалися переконати приходить в музей пролетаріат в тому, що ніякої різниці між цими останками немає, то, значить, і святості немає. Всі ці драматичні моменти втілила в собі музика Мосолова, і прекрасна, і страшна водночас.

Мосолову також довелося випити гірку чашу поневірянь — у 1937 році його засудили на вісім років таборів, і хоча, невдовзі випустили, але, схоже, зламали його на все життя: «Я — покійний Мосолов», говорив про себе композитор на схилі років.

Сидячи в залі, я думав про те, наскільки важким видався для Росії минув з 1917 року століття: війни, трагедії, криваві міжусобиці. Все це не повинно повторитися.

До цього нас закликає музика Олександра Мосолова, відродження якої відбулося на історичному концерті 27 вересня 2017 року у Великому залі консерваторії.


Відео дня